Цікаве

НАЖИВКА ВІДВЕРТА

Сидить рибак на березі

Вудочки закинув.

Не клює, він роздягнувся,

Усе з себе скинув.

Сонце стало припікати,

Сидить загорає.

Жінка мимо проходила,

У нього питає:

–              А чого це на голові

В рибака кирпич

Я цікавлюсь, – скажіть мені.

–              Треба могорич.

Та рукою лиш махнула

І пішла собі.

Теж рибак, мудрий знайшовся,

Нащо ти мені.

Та цікавість все ж верх взяла,

Вона повернулась

Із тим самим запитанням Д

о нього звернулась.

–              Я скажу, але від тебе

Треба могорич.

Тоді взнаєш чого в мене

Тут лежить кирпич.

Жінка витягла дві пляшки,

Той всміхнувсь на мить,

Взяв горілку, – тепер слухай

Чого там лежить.

Бачиш, зліва лежить вудка,

Наживка черв’як.

Зранку сиджу, очі болять,

Не клює ніяк.

Що всередині на ній

Мотиль і опариш,

Щоб клюнуло, уві сні

На березі мариш.

Та що справа, хліб, мастирка,

Ще й прикормка є,

Але теж з самого ранку

Чогось не клює.

А от кирпич, я скажу,

Наживка відверта,

Бо ти клюнула на неї,

Сьогодні четверта.

ПРИЗИВНИК

Призивник до окуліста

В кімнату зайшов,

Медкомісію проходить

Лікарю, готов.

Той поглянув перед ним

Очкарик стоїть.

–              Медсестра, ви до таблиці

Його підведіть.

Підійшов, поправив лінзи,

Носом доторкнувся,

Прочитав верхній рядок,

А нижче запнувся.

Лікар карточку дістав

З посмішкою злою,

ГОДЕН, в ній він записав,

До ближнього бою!

НА ДАЧІ

 

Взяв півлітру, пішов в гості

До кума Петра,

Зайшов в хату, жінка каже,

Що його нема.

–              Він ще з ранку, куме Йване,

Поїхав на дачу

Може бути, що я довго

Його не побачу.

–              Та не має ж у вас дачі,

Це вже точно знаю,

Бо я часто за чаркою

З кумом розмовляю.

–              Куме! Ви не зрозуміли,

Каже кума Лора.

–              Він на дачі показів

Аж у прокурора!

Ого!

Пішов свататься Іванко,

До сусідки Галі.

А та йому відказала

Ще й гарбуза дала.

Прийшов бідний засмучений,

Сів тихо на лавці,

А потім не втримався,

Розповів все мамці.

Та взяла його за руку,

Він став упиратись.

–              Пішли, Ваню, до сусідів,

Хочу розібратись.

Зайшли в хату, а за столом

Сидять Галя й мати.

Тут Іванова матуся

Почала казати:

–              Подивіться ви на нього,

–              Здоровий, красивий,

І в роботі, ви ж знаєте,

Хлопець не лінивий.

Знімай, Іване, сорочку,

–              Мамо, постидіться,

Мені соромно, бо будуть

На мене дивиться.

–              Скидай кажу, що поробиш,

Зняв. Тепер штани,

–              Мамо, cрам який, на мене

Дивляться вони.

–              Нехай дивляться, а ти

Знімай ще труси.

Оце влип, Іван подумав.

Господи, прости.

Зняв труси. –

Тепер дивіться

На сина мого,

Як поглянула сусідка,

Крикнула – ОГО!

–              І я кажу, що ОГО,

Якого ще мужа,

А от донька ваша,

Галя, балувана дуже!

РИБАК

Прийшов чоловік з рибалки,

Жінка зустрічає.

–              Глянь, яку впіймав рибину,

З сумки витягає.

Поглянула жінка й каже

–              Назад десь годину

Бачила тебе сусідка

Біля магазину.

Ще й зайшов у рибний відділ,

Що рибу купляв.

–              Не повіреш, кажу правду,

Я її здавав.

Наловив я стільки риби,

Що важко нести,

Отож прийшлось половину

Туди занести.

–              Не бреши, а скажи правду

Де це ти блудив,

Я відрізала крючки всі

На що ти ловив.

-Жінко, вірь мені, не вірь,

Тобі треба знати,

Рибаки, давно відомо,

Не вміють брехати.

“ПІРОЖНОЄ”

Попав мужик до псіхушки,

Зайшов до палати,

А там його запитали

Звідкіль і як звати.

Той випрямився, – я прибув

З міста Ростов-Дон,

Отож щоб ви усі знали

Я Наполеон!

Імператорів багато

У палаті є,

А я вам не імператор,

Я “пірожноє”!

ВАРЧИН СОН

Розбудила чоловіка

Варка серед ночі,

А він, бідний, хоче спати,

Злипаються очі.

–              Чоловіче, мені снився

Пречудовий сон!

Ти купив красиву сукню,

Французький фасон!

–              Спи і далі, моя мила,

Хай сняться ще сни

Де мені на оту сукню

Грошей ще знайти.

НЕ ДОПОМАГАЄ

У лікарню прийшов Федір,

В лікаря питає:

–              Подивіться, щось у мене

Печінка хворає.

–              Відчуваю, що курите

І п’єте горілку,

І тому усі симптоми,

Що хвора печінка.

Одеколон ви п’єте?

–              П’ю, як попадає,

Тільки відчуття таке,

Що не помагає.

СОРОЧКА

 

Здивувався чоловік,

Запитує милу:

–              Чом сорочку ти купила

Не мого розміру,

Бо вона разів в чотири

Більша, ніж я ношу.

Повертайся в магазин,

Заміни, я прошу.

–              Знаю, — жіночка сказала,

Здорову купила,

Щоб подумали, що в мене

Мужик здоровило.

Я не хочу, щоб подруга,

Продавщиця Юлька

Знала, що мій чоловік,

Як азовська тюлька!

ТРУСИ

До директора заводу

В кабінет із лаєм,

Головного інженера

Жінка забігає.

І на нього із порогу

Почала кричати

– Скільки будете мого

Ось тут прикривати.

Всім відомо, чоловік мій

Бабник і п’яниця,

Вже дійшло – в трусах жіночих

Він посмів з’явиться.

Ось погляньте, і на стіл

Кинула труси.

Той спокійно подивився

І каже, – прости,

Зараз в мене будуть люди,

Не хвилюйся, Дуся,

Ти іди собі додому,

Завтра розберуся.

Пішла жінка, а він труси

В кишеню засунув

І про свого інженера

Ну і “ГУСЬ”, подумав.

Так і день пройшов в роботі,

Ввечері до хати.

Роздягнувся, а жіночка

Каже, – буду прати.

Взяла штани, витягує

Трусики жіночі,

І від здивування в неї

Засяяли очі.

Закричала вона з ванни

–              Чоловіче! Чуєш!

Ти чого це наді мною

Сьогодні жартуєш.

Я два дні труси шукаю

Свої, просто жах,

А знайшла в тебе в кишені

У твоїх штанях!