Цікаве

Таємниці офісного двору

Раніше це називалося «бойкот ». Приміром, прийшла новенька в дев’ятий і затьмарила царюючу вісім попередніх років « королеву класу». Терміновий збір свити, розробка програми дій і… Новенька або затьмарить, незважаючи на всі вжиті по ігнорування або навіть цькуванню, зусилля або буде плакати, розмазуючи сльози по гарненьке личко, всі роки до закінчення школи. Або зовсім умовить батьків в іншу школу перекласти.

В армії це завжди називалося дідівщиною. Там, бувало, і з петлі виймали. Або не встигали. Про самостріл й не кажу.
Але де школа і армія, а де ми ? ! Правильно. Ми в мегаполісі. В офісах. Тому у нас це й називається тепер- « мобінг ». Ну там, менеджмент, дедлайн, креатив, екаунт, проксі-сервер. Тепер ось ще й мобінг.

Ось про це страшне звірі, близькі родичі бойкоту і дідівщини, я вам зараз розповім казочку.

Жила- була в однієї рекламної компанії івент-менеджер Катя. Все у неї в руках спорилося, документи були в порядку, програма 1С заповнена, кошторису та договору вчасно відіслані, всі телефони селебріті в секретних файлах складені, торгуватися вона вміла з витонченістю Ісидори Дункан і ефективністю одеської тітки. Всі кінці з кінцями у вигляді сценариста, режисера, учасників і так далі вміла звести з прецизійної точністю і генеральний директор компанії не міг натішитися на Катерину. Одне тільки «але» затьмарювало радість- одна вона така була світло у віконці, а рекламна компанія не маленька і на ринку послуг затребувана. Катя просто не встигала все. Засиджувалася до ночі. Під час роботи не те, що на перекур, на відвідування рест-руму по малій нужді часу не залишалося.

А адже вона ще й вчилася на вечірньому відділенні факультету журналістики МГУ. Директор генеральний, звичайно, підмащував Катиних викладачів, як міг- кому квиток на Хворостовського, кому слово добре, а кому й пальцем загрожував. Але було прийнято рішення ще співробітників шукати. Пару місяців, як на гріх, йшли косяком ледарі і ледарі, які вважали, що івент-менеджер- це щастя, а не посада. Знай, тусуйся собі по презентаціях, театрам да ресторанам і горя не знай. Природно, їх звільняли відразу ж після обумовленого випробувального терміну, а бідна Катерина зітхала з полегшенням, тому що ну його- таку допомогу !- Тільки вчи- доробляти- переробляй !

Швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться. Але все ж, в один прекрасний день, генеральний директор привів за руку діву юну- трохи старше Катерини і без жодних спільних співбесід, на які він перш запрошував Катю і без оголошення всяких випробувальних термінів, представив її дружному колективу, як провідного івент-менеджера. А Катя тепер, мовляв, на допомогу і по дрібним проектам, тому що вивчитися таки треба! Повідомив, що Світлана має трирічний досвід роботи у великій рекламної компанії. Попросив любити і жалувати. А також сказав Катерині, що вона тут же повинна передати Світлані великий підготовлюваний проект по розкрутці в матінці Росії одного брендового автомобільчика. Проект планувався масштабний. З орендою еге- гей площ історичних пам’яток для проведення презентації, із запрошенням ого- го яких ведучих і відповідним кошторисом. Катерина, чого гріха таїти, давно чекала саме такого проекту для якісного ривка у поліпшенні своїх матеріальних кількісних показників. І в глибині душі вже давно придбала на бонус з проекту маленький симпатичний автомобільчик. Хоч і не такий брендовий, але все ж.

Генеральний директор покинув не тільки приміщення, а й країну на деякий час у зв’язку з відрядженням за кордон. І тут почалося.

Катерину колектив любив. Не те, щоб за красу і доброту, хоча і за це теж. А тому що вона дійсно волокла на собі важку роботу з честю, не забуваючи вчасно поставити завдання копірайтерам, дизайнерам, бухгалтерії та іншим, включаючи офіс-менеджера і прибиральницю. До того ж вона тут була давно і всі звикли їй підкорятися. Чи не пам’ятали іншого положення речей.

А Катерина злюбила Світлану з усією щирістю, на яку була здатна. Чого вже там- вона її зненавиділа.
Катерина не передала Світлані ніяких інформаційних матеріалів і підготовлених за проектом робіт, просто видаливши їх із комп’ютера. Теж саме зробили копірайтери і дизайнери. Слідів проекту не залишилося навіть- о боги !- У системного адміністратора. До слова сказати- давно і майже безнадійно закоханого в Катю. Вона ж, навпаки, стала з ним донезмоги люб’язна, чого раннє за нею не спостерігало

Comments are closed.