Цікаве

Школа- це в’язниця

Інтерв’ю з американським психологом, професором Бостонського коледжу Пітером Греєм (Peter Grey). У березня 2013 року вийшла його нова книга під назвою « Свобода навчання » (« Free to learn : Why unleashing the instinct to play will make our children happier, more self- reliant, and better students for life »).

Uwazam Rze : У своїй новій книзі ви пишіть, що школа- ця в’язниця. Досить сміливе твердження. Ви можете його обгрунтувати ?

Пітер Грей : Тюрма- це будь-яке місце, де людей позбавляють свободи і тримають крім їх волі «під замком ». У школярів немає вибору : вони зобов’язані ходити до школи, навіть якщо їм хочеться робити щось зовсім інше. Більш того, в більшості країн вони зобов’язані туди ходити, навіть якщо їх батьки вважають, що їм слід займатися чимось іншим.

– Ви насправді не бачите різниці між школою і в’язницею ?

– і у в’язниці, і в школі карають за невиконання наказів. Відмінності, зрозуміло, є. Наприклад, ув’язнені проводять набагато менше часу за точним виконанням того, що їм наказано. Крім цього, в’язниця служить карою, а до школи « засуджується » кожна дитина, єдиний критерій тут- це вік.

– З ваших слів випливає, що вчителі- це аналог тюремних наглядачів. Називати вчителів « вертухаями »- це не надто ?

– Той факт, що школа- це в’язниця, залишається секретом полішинеля якраз для того, щоб не зачіпати почуттів вчителів, інакше виявиться, що маса пристойних людей з цілком благими намірами прикладає руку до позбавлення наших дітей свободи. Усвідомити цей факт було б не надто приємно.

– А, може бути, шкільне обмеження волі йде дітям на користь ?

– Кілька років тому психологи Міхай Чіксентміхайі (Mihaly Csikszentmihalyi) і Джеремі Хантер (Jeremy Hunter) провели дослідження за участю 800 школярів з 33 американських шкіл. Вчені роздали їм спеціальні годинник, за сигналом яких дітям потрібно було заповнити щоденник, описавши в ньому свій настрій. Виявилося, що найменш щасливими вони були в школі. Цікаво, що різке зниження настрою відбувалося вже в неділю ввечері, коли вихідні закінчувалися, і наближався момент повернення до школи.

– Ви хочете сказати, що освіта доводить учнів до депресії?

– За останні роки в США різко зросла кількість годин, які школярі проводять у школі. За той же період різко збільшився відсоток дітей з психічними проблемами. Наприклад, в 1948 році лише 4,1 % підлітків 14-16 років погоджувалися при опитуванні з твердженням « мені здається, я зійду з розуму», а в 1989- вже 23,4 %, тобто- майже кожен четвертий ! З 1950 року кількість самогубств серед підлітків зросла в чотири рази.

– Звідки ви знаєте, що це не випадковий збіг ?

– За той же самий період відсоток самогубств в віковій групі 25-40 років зріс лише незначно, а серед людей старше 40 навіть знизився. Депресії і нервові розлади найчастіше з’являються у людей, які відчувають, що не можуть контролювати своє власне життя. А як її контролювати, якщо спочатку ти цілий день у школі виконуєш інструкції вчителів, а потім робиш будинку задані їм домашні завдання ?

– Може бути, нам слід реформувати систему освіти?

– Проблема з системою шкільної освіти полягає в тому, що його завданням завжди було не навчання, а ідеологічна обробка і виховання лояльності владі. Політики дійшли висновку, що держава повинна зайнятися навчанням підданих, коли наприкінці XVIII століття в Пруссії громадяни почали погрожувати існуючої там феодальній системі : селяни бунтували проти своїх господарів, розгорялися повстання, все голосніше говорилося про революцію. У 1794 році прусський король Фрідріх Вільгельм II оголосив, що обов’язкове освіта стала необхідним елементом безпеки держави нарівні з військовою повинністю.

– Ви хочете сказати, що державне утворення з’явилося не для того, щоб вчити тих, хто не міг собі цього дозволити сам ?

– На початку XIX століття три чверті жителів США, включаючи рабів, вміли читати і писати. У розвинених країнах Європи відсоток був приблизно такий же. Кількість грамотних було більше, ніж кількість робочих місць, де було потрібно таке вміння. Так що впровадження державного утворення походило з наміру викорінити неписьменність, а з прагнення отримати контроль над тим, що люди читають, як вони мислять і як вони себе ведуть.

– Ви говорите про події минулого. Невже в наш час ми не можемо використовувати державне утворення так, щоб воно йшло учням на користь ?

– Справа в тому, що в даній моделі осв

Comments are closed.