Цікаве

” Спокій, тільки спокій! ”

За останні два тижні чотири пацієнтки одного лікаря зізналися йому, що так чи інакше втратили роботу. Когось звільнили у зв’язку зі скороченням штату, когось- у результаті закриття фірми. Одна з жінок вже встигла знайти нову роботу і тепер перебуває в постійних роз’їздах- треба годувати дитину. Інша, директор весільного салону, каже: «Дуже погано йдуть справи. Треба закриватися. Принаймні на час ».

Думаю, кожен вже може привести пару- трійку подібних прикладів. В’язке і тягуче, топке слово «криза» повисло над нашими головами великим знаком питання. Весь світ зачаївся й чекає, чим усе це закінчиться. Деякі українські околомедійние сайти мазохістськи обговорюють піднялася хвилю звільнень і скорочень у ЗМІ. Самі ЗМІ б’ються в істериці, згущуючи фарби і віщуючи економічне цунамі.

Чи варто очікувати швидкого подолання стихійного лиха в Україні ? Адже криза передбачає прийняття непопулярних у народі жорстких заходів. Чи візьме хтось на себе подібну сміливість в умовах хоча і туманних, але, судячи з усього, швидких парламентських перевиборів ?

Психологи вважають, що виживати, втім, як і завжди, кожен буде сам по собі. І все ж, на їхню думку, привід для оптимізму є- криза відкриває нові можливості. Важливо не піддатися паніці і не втратити здоровий глузд в оцінці особистих перспектив.

– Як мобілізуватися і вижити в кризі з найменшими психологічними втратами ?

– По-перше, мобілізуватися не потрібно,- вважає соціальний психолог Олег Покальчук.- Будь-яка мобілізація- це додаткове витрачання ресурсів. Якщо у людини є що мобілізувати, то, безумовно, він може це зробити. Але ж переважна більшість українських громадян нарікають на те, що у них ніякого ресурсу, у тому числі і психологічного, немає. Тому в контексті загальної світової стратегії на економію будь-яких видів енергії я б сказав, що психологічну енергію треба економити в першу чергу. До мобілізації, як правило, закликають люди, які намагаються використати ваш ресурс для вирішення власних економічних і психологічних проблем.

По-друге, це, звичайно, неполіткоректно, але не потрібно сприймати чужу біду як свою. Адже, власне кажучи, саме на цьому, як на одній з ідеологічних інвектив, паразитував Радянський Союз. Коли всі біди світу мали оплачувати радянські трудящі шляхом безперервного оновлення світлого майбутнього, аж ніяк не покращуючи свій добробут, а швидше навпаки. Тут так само: потрібно чітко розмежувати проблеми, про які нам кричать з екранів і газетних сторінок. Чим голосніше цей крик, тим важче в ньому розчути, що говорять, власне, про проблеми особистих, свого класу та соціальної групи. Людям властиво перекладати власні проблеми зі своїх плечей на чужі. А вже якщо при цьому вони вдягнулися політичною владою, то така спокуса дуже великий.

– Зараз все-таки поки немає такого різкого зламу, як, наприклад, це було на початку 90- х,- каже психіатр, доктор медичних наук Галина Пилягіна.- Крім того, за минулі роки народ ще не встиг звикнути до стабільності. Однак якщо криза почне різко посилюватися і це спричинить реальне погіршення якості життя, то, звичайно ж, можуть виникнути досить серйозні проблеми. Перш за все необхідно зберігати спокій і терпіння. У будь-якому випадку криза, як і будь-яке тимчасове явище, спочатку переноситься важче. Але потім людина зосереджується і звикає до того, що необхідно якось різко змінити спосіб життя.

– До вас вже зверталися за допомогою з приводу ситуацій, пов’язаних з кризою?

Г.П. – Поки що таких звернень не було. Але досвід кінця 2004 року показав, що саме в період піку, коли ситуація загострюється, люди не звертаються за психологічною допомогою. Тоді погіршення стану у людей, у яких раніше вже були проблеми, почалося десь з березня 2005- го, коли проблема вже фактично вирішилася й усталилася. Тобто людина, напружившись, стрес переносить. А ось на постстрессових стані це позначається. Судячи з усього, в нинішній ситуації буде точно так само. Якщо все залишиться на тому ж рівні, що і зараз, то не варто чекати якихось серйозних проблем. Якщо ж почнеться ескалація, пов’язана з економічними труднощами, то люди можуть реагувати на це вже не тільки занепокоєнням і зібраністю, а, можливо, і хворобливими станами. Все залежатиме від того, як сильно і як довго буде тривати стресова ситуація.

– Які практичні рекомендації ви могли б дати різним групам людей : 1)

Comments are closed.