Цікаве

Завжди на коні


Зазвичай на Покрову ми згадуємо і вшановуємо козаків. І чомусь не говоримо про козачок — не лише козацьких дружин, а власне, жінок-воїнів. Разом із чоловіками українки боролися спочатку проти монголів у часи їх навали, а потім і польської шляхти за часів Визвольної війни 1648—1654 років.
Традиція активного жіноцтва
Жінки-воїни на наших теренах — явище не таке вже й рідкісне та дивовижне, і надзвичайно високе становище
жінки в суспільстві порівняно з іншими народами, і давній звичай сватання дівчини (!) до хлопця, який побутував у наших краях, — усе це своєрідні відголоски притаманного українцям культу поклоніння жінці.
Подружнє життя козака було досить умовним: чоловік постійно був у походах, часом багаторічних, із яких часто-гу-сто міг взагалі не повернутися. Це зумовило відповідну активність жіноцтва. Козачка була не забитою рабинею, а людиною, котра мала приймати рішення. У неї просто не було іншого виходу. Навіть землю, худобу та обійстя переписували не на козака, а на козачку. Тому цих жінок навчали і писати, і читати, адже саме вони укладали, зокрема, угоди з наймитами. Вчили їх і на конях
скакати, і стріляти, і рубатися: свій хутір часом доводилося боронити.
Розкуті та розумні
Про неабияку самостійністьукраїнок свідчать і спогади шведського посла Конрада Гільдебранта, який подорожував Україною у 1656—1657 роках. Зокрема, він писав: «Їхні жінки (козацькі) теж такі відважні…», а також свідчив, що дружини гетьмана і генерального писаря бували присутні на перемовинах з іноземними послами.Маємо не один доказ того, що українські жінки ні в
чому не поступалися чоловікам. Так, Ганна Борзобагата-Красненська правила скарбницею Луцької єпархії, інколи відмовлялася коритися самому королю. Коли проти неї організували загальне ополчення цілого воєводства, ця безстрашна жінка надягла панцир і, очоливши загін опору, мужньо відбила атаки шляхти й розгромила її військо. Волинська княгиня Софія Ружинська 1608 року на чолі шеститисячного війська приступом здобула замок князів Корецьких у м. Черемоші. Недарма і досі існує давній
весільний звичай: молодого супроводжує світилка — його молодша сестра, яка несе меч.
Поляниці: жінкибогатирки
Жінкивоїни згадуються в нашому епосі з давніхдавен. У давньоруських билинах їх іменують поляницями, тобто богатирками.
Приміром, у билинного Святогора була дружинаполяниця. Вона супроводжувала його в походах ібула така дужа, що легко піднімала
самого Іллю Муромця разом із його богатирським конем. Дружи на сотника Ставра Годиновича Катерина Іванівна у бійцівському
поєдинку перемогла найкращих богатирів князя Володимира. Здолала вона і самого князя у стрільбі з лука та грі в шахи.
Смотреть фильмы онлайн бесплатно у нас можно каждый день

Comments are closed.