Цікаве

Archive for Березень, 2012

Радіологічні відходи

На підприємствах атомної енергетики, у великих радіологічних лабораторіях і установах, що використовують радіоактивні речовини, неминуче утворення радіоактивних відходів . У нашій країні робиться все можливе, щоб виключити забруднення такими відходами атмосферного повітря, ґрунту, рослинності, відкритих водойм, попередити шкідливий вплив радіоактивних речовин на здоров’я людей, що живуть у прилеглих районах. Проблеми радіологічних відходів не існує в клінічних радіологічних лабораторіях. Для діагностики та лікування тут використовують ізотопи йоду, фосфору, натрію, золота, що живуть відносно коротко. Щоб повністю знешкодити такі ізотопи, досить розбавити їх звичайною водою або витримати в спеціальних ємностях від 4 до 70 днів залежно від періоду напіврозпаду того чи іншого ізотопу. У правилах і нормах, що регламентують проектування, будівництво та експлуатацію підприємств, передбачене обов’язкове очищення від радіоактивних речовин, вентиляційного повітря і стічних вод, що надходять в атмосферу. Вельми ефективна система так званого оборотного водопостачання, що дозволяє виключити забруднення водойм радіоактивними речовинами. Видаляються і знешкоджуються тверді радіоактивні відходи . Точне виконання цих заходів постійно контролює санітарна служба і служба дозиметричного контролю, організовані на кожному підприємстві і в установі. Read the rest of this entry »

Розвиток атомної енергетики

Розвиток атомної енергетики , широке використання радіоактивних ізотопів в медичній практиці висувають ряд питань, на які повинні відповісти вчені. Яким чином забезпечується безпека праці на атомних електростанціях, які заходи захисту від шкідливого впливу джерел іонізуючого випромінювання, як попередити забруднення атмосферного повітря, ґрунту, рослинності радіоактивними відходами? У наше століття, яке недарма називають атомним , ці та багато інших питань цікавлять і широке коло людей. У нашій країні існують законодавчі документи, прийняті науково обґрунтовані норми і правила роботи з радіоактивними речовинами. Органи санітарного нагляду здійснюють поточний систематичний контроль на діючих підприємствах і в установах. Фахівці стежать за дотриманням правил і норм радіаційної безпеки і в разі їх порушення вживають необхідних заходів, аж до закриття окремих ділянок і цілих підприємств. Відомі гранично допустимі дози опромінення і гранично допустимі концентрації радіоактивних речовин в повітрі, воді, відкритих водоймах, ґрунті, рослинності і т. д. Ці допустимі дози і концентрації затверджені санітарним законодавством і обов’язкові для всіх установ та організацій. Крім того, нормативні дані неодмінно використовуються і в процесі проектування захисних заходів. За проектуванням і будівництвом підприємств та установ, які застосовують радіоактивні ізотопи і джерела випромінювання, ведеться попереджувальний промислово-санітарний нагляд. Що ж використовується на атомних електростанціях і в великих радіологічних лабораторіях для захисту людей від зовнішнього опромінення? Перш за все різні види бетону, сталь, свинець, парафін і навіть вода. Звичайна вода, наприклад, застосовується в басейнах атомних електростанцій , де зберігаються відпрацьовані радіоактивні тепловиділяючі елементи. Read the rest of this entry »

Як приготувати садовий вар


Зверніть увагу на важливу деталь: щоб обрізані дерева гоїлися швидко й безболісно, усі більш-менш великі зрізи (у діаметрі від 1 см і більше) обов’язково замазують садовим варом. Він надійно й надовго стягує рану, утворюючи захисний шар. А ось фарбу, у тому числі масляну, краще не використовувати.
Кілька перевірених рецептів.
На одну частину тваринного жиру — дві частини воску (парафіну), чотири частини тонко розмеленої каніфолі. Спочатку розплавляють жир, кладуть у нього віск і після того, як він розтане, додають каніфоль. Варять 30—40 хвилин, постійно помішуючи, до повного розплавлювання. Потім уміст виливають у холодну воду й розминають, поки садовий вар не стане м’яким.
На одну частину оліфи (натуральної) — чотири частини каніфолі, п’ять частин парафіну. Каніфоль сплавляють з оліфою і, добре перемішуючи, вливають у розплавлений парафін. Суміш розливають у невеликі баночки. Перед використанням садовий вар підігрівають.
Баранячий жир, віск, каніфоль і метиловий спирт у співвідношенні 1:16:4:8. Спочатку розплавляють жир, додають і розплавляють віск, а потім каніфоль. Варять 20—30 хвилин, охолоджують і додають спирт. Такий садовий вар можна застосовувати, не підігріваючи.
Read the rest of this entry »

Обрізаємо мертві гілки та стовбури


Нерідко після зими садові рослини (не тільки дерева, а й кущі) покриває зеленувато-сірий наліт. Найімовірніше, це лишайники. Зазвичай, вони розвиваються за підвищеної воло- гості. Лишайники часто селяться на корі дерев і кущів у загущених садах, які не продуваються вітром і розташовані в низинах або на ділянках із близьким заляганням ґрунтових вод. Вони закупорюють мікроскопічні отвори кори, утрудняючи доступ повітря до внутрішніх тканин рослини. Окрім того, лишайники є притулком для деяких шкідників, наприклад, щитівок. Кору від цих наростів треба очищати. Після очищення кору потрібно продезінфікувати 1% розчином мідного і 3% розчином залізного купоросу. Радикальний спосіб — видалення ослаблених гілок. Тим більше що багато шкідників і збудників хвороб рослин у них зимують. Під час весняного обрізування плодових дерев видаляйте ушкоджені гілки та стовбури, що відмирають, виносьте їх із саду і спалюйте. Зрізи зачищайте і замазуйте садовим варом або олійною фарбою на натуральній оліфі.
У той час як великі гілки та стовбури тільки тріскаються, маленькі гілки можуть загинути, особливо якщо взимку бувають сильні морози. Визначити життєву силу підмерзлих гілок можна лише навесні. Тому весняне обрізування після морозної зими краще змістити з березня на квітень — до проростання пагонів на 1— 3 см, коли добре видно межу уражених тканин на гілках.
Усе «мертве» потрібно безжалісно видалити, інакше рослини можуть занедужати й ослабнути ще більше. Підтвердити підмерзання допоможе зовнішня ознака — буро-коричневий колір кори деревини в яблуні, вишні, сливи, аличі, черешні, абрикоса та чорний — у груші. До того ж чим темніший відтінок, тим більший ступінь підмерзання. Відрізані гілки радять негайно спалити, щоб не сприяти поширенню захворювань і шкідників.

Як вирощувати розсаду помідорів


Головна турбота городників у цей час — звичайно ж, розсада. Якщо її виростити правильно, вона може стати запорукою доброго майбутнього врожаю.
Розсада помідорів
Насіння теплолюбних рослин для отримання дружних сходів пророщуйте за температури 25—30°С, хоча вони проростуть і за 13—14°С. Після появи сходів понизьте температуру, це сприятиме сильнішому росту коріння. Щоб запобігти витягуванню сходів, температуру різко знижують. Вона має бути майже вдвічі нижчою, ніж під час проростання (8—12°С замість 18—25°С).
Для помідорів підбирають у кімнаті найбільш освітлені місця. Ще краще вирощувати розсаду, використовуючи додаткове електроосвітлення. Перед висіванням насіння на 12—15 годин замочують у воді кімнатної температури, потім протягом 20 хвилин обробляють 1% розчином марганцевокислого калію (1 г на півсклянки води), а потім промивають водою. Покладіть насіння на вологу марлю й поставте в тепле місце. Після того як насіння наклюнеться, його висівають у ящик завглибшки 8—10 см у родючий ґрунт. Насіння розкладають рядками на відстані 3—4 см. Після появи сходів ящик переставляють ближче до світла.

Проросла картопля
У середині березня можна закладати на пророщення картоплю. Відбирають лише здорові бульби масою не менш як 60— 100 г. Бульби, що проросли в період зберігання, краще не використовувати. Пророщення здійснюють протягом 30—40 днів за температури 12—14°С за природного або штучного освітлення, але не на сонці.

Тріщини на стовбурах дерев – опіки та морозобоїни


Після суворої зими дерева особливо потребують нашої уваги
Мороз и солнце, день чудесный…» — це поезія. Практика прозаїчніша. Для дерев, особливо молодих, зима з лютими морозами та сильними снігопадами — справжнє випробування.
Холод у комбінації з яскравим сонцем викликає в дерев морозобоїни та сонячні опіки. Під вагою снігу гілки можуть надломитися, а то й зовсім відмерзнути…, як вилікувати рани, котрі дерева отримали взимку.
Мороз і сонце
Сонячні опіки та морозобоїни, тобто довгі тріщини на стовбурах і біля основи кістякових гілок, є єдиним вогнищем ураження. Найчастіше дерева отримують каліцтва під час тривалих відлиг у лютому — березні. Удень великі гілки та стовбури плодових рослин на сонці нагріваються, замерзлі тканини розмерзаються, а вночі за мінусової температури вода замерзає і тканини рвуться. Під час великих перепадів температури ушкодження бувають ще значнішими: не тільки кора, а й деревина під нею можуть загинути. Навесні, коли дерева прокидаються, ушкоджені ділянки починають відмирати, темніти, і на сонячному боці дерев чітко вимальовуються смуги мертвої кори.
Опіки та морозобоїни особливо небезпечні тим, що на внутрішніх поверхнях оголеної деревини можуть поселитися деревні гриби, позбутися яких практично неможливо. — Звичайно, краще попередити таке лихо. Наприкінці осені потрібно побілити стовбури й кістякові гілки вапняним розчином з додаванням глини, Побілку треба обновляти під час зимових відлиг.
Дерева також можна захистити від опіків, обв’язавши стовбури кількома шарами паперу або газет і закріпивши всю конструкцію ізострічкою. Якщо все-таки неприємностей уникнути не вдалося, то місця сонячних опіків, а тим більше морозобоїн, потрібно зачистити, обробити 5% розчином залізного або 3% розчином мідного купоросу, а потім замазати садовим варом.

Полярні сяйва


Атмосфера перебуває під постійною дією метеоритів, космічних частинок і різних інтенсивних сонячний променів; Сонце протягом доби посилає в атмосферу безліч частинок — корпускул, що являють собою протони й електрони. Ці частинки в північних і південних полярних районах спричиняють величне явище природи — полярні сяйва. Корпускули спрямовуються до полюсів під впливом магнітного поля Землі. Тому полярні сяйва найчастіше спостерігаються в цих районах, але іноді їх можна бачити в інших місцях земної кулі. Полярні сяйва бувають на висоті від 100 до 1000 км і більше.
Залежно від зміни температури у вертикальному напрямі атмосферу поділяють на кілька шарів, хоча чіткої межі між ними не існує.
Нижній шар атмосфери завтовшки до 13 км (8—9 біля полюсів і 16—18 км біля екватора) називають тропосферою. Температура у тропосфері, як правило, знижується в середньому на 0,66 на кожні 100 м висоти. Повітря тропосфери нагрівається й охолоджується головним чином від поверхні Землі. У тропосфері повітря постійно рухається в Read the rest of this entry »

Атмосфера


За даними сучасних наукових досліджень, атмосфера простягається на тисячі кілометрів угору без різкої межі. Вона має неправильну, мінливу форму і поступово переходить у міжпланетний простір.
Густина атмосфери з висотою швидко зменшується. Половина всієї її маси припадає на приземний шар завтовшки близько 5 км. На висоті близько 50 км атмосферний тиск у 1000 разів менший, ніж біля поверхні Землі, а на висоті близько 100 км — у 1 000 000 разів.
За своїм складом атмосфера у надземному шарі являє собою механічну суміш молекул і атомів, різних газів, що перебувають у постійному хаотичному, дуже швидкому русі. Після видалення з повітря часток пилу й вологи воно поблизу поверхні Землі містить за об’ємом близько 78% азоту, 21% кисню, 0,93% аргону, 0,03% вуглекислого газу і дуже незначні кількості водню, неону, гелію, криптону, ксенону, аміаку, перекису водню, йоду, еманації радію, озону.
Починаючи з висоти 25 км і вище, молекули все більше розділяються на атоми, тобто дисоціюють. При цьому утворюються електрично заряджені частинки — іони. У найвищих шарах, атмосфери відбувається сильна іонізація молекул і атомів, за якої виникають іони і вільні електрони. Ці процеси здійснюються під дією сонячних ультрафіолетових і рентгенівських променів, а також елементарних частинок, що летять з космосу і мають величезну швидкість і енергію.
Реклама. Профессиональная установка кондиционера долгопрудный, гарантия качества.

Як боротися з безсонням?


Поняття “безсоння” неоднозначне. Цей терміном знайомий багатьом, проте фахівці вважають, що правильніше говорити про порушення нічного сну. Бо навіть при важких формах безсоння людина спить, нехай мало, нехай уривками, але спить обов’язково. Більш часто трапляється інше – людина спить всю ніч, а прокидається в повній впевненості, що зовсім не спала. Так буває при розладі відчуття сну. І тоді вже необхідна консультація невропатолога чи психоневролога.

Є три порушень сну: розлад засипання, сон з нічними пробудженнями і дуже раннє пробудження вранці.

Розлади засипання виникають при перевтомі, зворушеннях, важких переживаннях, неврозах і деяких інших захворюваннях. Буває, що людина не може заснути, бо збуджена, сповнена вражень. Їй не хочеться спати. В інших випадках, навпаки, спати дуже хочеться, але варто лягти, як сонливість легко розсіюється від будь-яких зовнішніх подразників. Найчастіше це буває у людей розумової праці, які неправильно планують свою роботу, і зокрема у студентів перед сесією на тлі втоми і перевтоми. З часом з’являється рефлекс, що закріплює порушення засинання, зростає переконання, що заснути можна тільки в особливих умовах, при повній тиші. Чим більше зосереджується увага на зовнішніх перешкодах, тим більше підвищується чутливість до них – коротше кажучи, людині починають заважати вже найменші шарудіння. Read the rest of this entry »

Що таке життя?


Життя – це форма існування білків, жирів і вуглеводів. Нехай це спрощено, але це так. Людина, утворивши людство, досягнувши великій мірі розвитку, залишився все тим же – сукупністю білків, жирів і вуглеводів. Людина не змінився ні біологічно, ні морально. Якщо життя загине завтра – сенсу немає, якщо через рік – теж. А що якщо через мільярд років? Чи має тоді життя сенс? Навіщо я живу зараз, якщо не буду більше жити ніколи?

Але чому, ж тоді Еваріст Галуа в ніч перед дуеллю, обірвала його двадцятирічну життя, сідає за папери і швидко записує їх алгебраїчними значками – формує теорію, яка зараз називається теорія Галуа, поспішає, записує – турбуючись про нас! – На полях: «Доказ потребує деякого доповнення». І вибачається: «У мене немає часу …».

Вогонь лизав ступні Джордано Бруно, але ще було не пізно вимовити слово зречення, і тоді йому буде дарована життя. Слово! Здавалося б, яку воно має ціну? Але він не сказав цього слова. Він вибрав смерть. Значить, усвідомлював розумність самого, здавалося б, нерозумного вчинку. Свідомість цінності свого життя – народжує стоїчне ставлення до смерті.
Read the rest of this entry »