Цікаве

Archive for the ‘Рибацький клуб’ Category

Йорж

Рибалки-початківці часто ставляться до йоржа зневажливо. Надаремне: адже з цієї незугарної на вигляд риби варять найсмачнішу юшку.
Йорж — риба донна. Тримається вона зграями. Наприкінці вересня і на початку жовтня він уже лаштується на зимувальні ями. Однак прокидається рано, на початку лютого виходить з ям і починає мандрувати по положистих річкових спадах. Його переднерестовий і післянерестовий жор збігається з найкращим часом для підлідної ловлі риби вудочками. У лютому, березні й частково у квітні йоржі є головною здобиччю рибалки. У цей час вони ловляться протягом цілого дня, особливо добре — у теплу погоду. Основний спосіб ловлі — на кілька зимових вудочок з тонкою жилкою, легким поплавцем і грузилом з 2—3 шротинок. Найпоширеніша наживка — дрібні гнойові хробаки і мотиль.
У великих і малих річках Чорноморського басейну поширений родич звичайного йоржа — носар. Він більший за йоржа, і ловити його цікавіше. За формою носар нагадує судачка (у великих екземплярів ця схожість особливо помітна). Це переважно річкова риба. Влітку вона ловиться нечасто, зате взимку і навесні клює активно і стало. Починаючи з лютого і до скресання криги носар добре йде на мотиля і гнойового хробака. Після скресання річок, коли вода ще каламутна, він добре ловиться на донки-закидушки, наживлені гронцем хробаків.
Зимові снасті на носаря такі ж самі, як і на йоржа. Ловля відбувається обов’язково з дна. На початку лютого ця риба найбільш стало клює в гирлах малих річок, приток і проточних стариків.
При ловлі йоржів і носарів рибалка повинен берегтися уколів гострих плавників цих риб. Такий укол спричиняється до неприємного тривалого запалення шкіри.
Доступные цены – фонтаны для дачи – посмотрите наш каталог.

Щука в квітні


Не менше, ніж окунь, на неміцну кригу рибалок-аматорів приваблює й щука. На цей період припадає переднерестовий жор середніх і великих щук і післянерестовий жор дрібних, що закінчили ікрометання у березні. Цікаво, що великі щуки у квітні ловляться набагато частіше за середні й дрібні. Ловити їх найкраще так само, як і в березні,— на підлідні жерлиці, у верхніх шарах води.
Дуже часто щуки хапають і дрібну окуневу блешню. Тому квітневі снасті для прямовисного блешніння повинні бути міцніші. Вище від блешні рекомендується ставити тонкий, але міцний металевий поводок. Особливу увагу необхідно приділяти гачкам. Вони повинні бути дуже міцні (найкраще застосовувати ковані) і неодмінно добре заточені.
Щука в квітні найчастіше бере блешню сходу. При цьому від раптового і сильного ривка, вудочка часом виривається з рук. Підсічена щука довго ходить по великому колу і її досить важко підвести до ямки та витягти на кригу. Тому замість маленьких зимових пельок у квітні звичайно прорубують ополонку діаметром 50—60 см. Крім того, серед спорядження рибалки повинен бути й багор, яким можна витягти щуку на лід.
У першій половині квітня на багатьох водоймах починають свій літній сезон спінінгісти. Цей вид спортивної ловлі риби по берегових розводдях теж дуже привабливий і ефективний, але він вимагає доброї техніки закидання і вмілого проведення блешні. Спінінгістові-початківцеві у квітні ловити важко, бо неточно закинута блешня найчастіше падає на пористий, але ще міцний лід і, як правило, обривається.
Найуспішнішою буває ловля, коли блешню закидають поряд з кромкою криги і потім проводять у верхніх шарах води. Звичайно щука виходить на блешню з-під криги, атакує і відразу намагається знову піти під кригу. Хапає вона жадібно, блешню заковтує глибоко і з трійника сходить рідко. Але при виведенні її з-під криги жилка треться об гострі краї криги, і це спричиняється до частих обривів.
Досвідчені спінінгісти пропонують після того, як блешню закинуто під кромку, вести її під певним кутом до берега. В цьому разі атака щуки найчастіше відбувається не збоку, а навздогін блешні, що послаблює удар і перешкоджає хижакові піти під кригу.
Льодохід на наших річках рідко триває більше тижня. А тільки-но вони звільняються від криги, на них починається риболовля літніми снастями. У цей час, найзручніше ловити на донки-закидушки з дзвоником. Сезон звичайно відкривається на чистих піщаних пляжах з порівняно повільною течією. На таких місцях у водопілля вода значно чистіша, ніж на фарватері, в ній менше сміття й каламуті, і риба тут тримається охочіше.
На донки-закидушки, наживлені червоними гнойовими хробаками, у другій половині квітня добре ловиться минь, окунь, плітка, плоскирка, підлящик, йорж і пічкур. Наприкінці квітня, коли вода стає світлішою, але ще не нагрілася вище 12°, у річках спостерігається нетривалий, але дуже активний жор судака. В цей час він здебільшого ловиться на донки-закидушки, хапаючи дрібну рибку, що попалася на гачок. Виявивши жор судака, слід поставити на донки більші гачки і, крім хробаків, наживляти їх зачепленою за губу дрібною рибкою. Найкращий живець для судака — пічкур.
У другій половині квітня, як правило, забороняють промислову риболовлю і вводять обмеження на спортивну ловлю до кінця масового нересту. Для ловлі вудочками і на спінінг з берега органи рибоохорони визначають спеціальні місця. Їх треба знати. Крім того, всі рибалки-аматори зобов’язані подавати всіляку допомогу державним органам в охороні скупчень риби на місцях нересту.
Перейти на сайт – виртуальная атс – качественно и надежно!

Рибалка в квітні


Порівняно нещодавно квітень вважали періодом рибальського міжсезоння, коли закінчувалась ловля на зимові снасті, але ще не починалася на літні. У міру зростання популярності спортивного рибальства, ця вимушена перерва поступово скорочувалася, і нині найзавзятіші рибалки взагалі не визнають її існування.
У першій половині квітня скресають великі й малі річки середніх широт. Під час льодоходу спортивне рибальство на них припиняється.
На озерах у цей період з’являються прибережні розводдя, а нічні морози і вранішні приморозки вкривають їх досить міцною кіркою молодої криги. Стара крига на озерах стає пористою і поступово втрачає міцність. Найтовщий, порівняно безпечний для ходьби покрив тримається на середині водойми.
Вранці на зимову кригу легко перейти по замерзлих розводдях або по пористій корці полою. Але до середини дня вони розтануть. Тому, виходячи вранці на квітневу кригу, слід передусім забезпечити можливість спокійного повернення на берег. Для цього в місцях берегового припаю влаштовують кладки з жердин, дощок, чагарника та інших підручних матеріалів. Місця обладнаних переходів рекомендується присипати снігом, або прикрити сіном чи соломою. Під таким покривом крига в квітні тане повільніше.
Ступаючи навіть по товстій кризі, слід щоразу перевіряти її міцність плішнею. Дехто для більшої безпеки у квітні при пересуванні по річковій чи озерній кризі вдається до лиж. Але й у цьому разі не можна виходити на водойму одному. В цю пору нерідко виникає потреба у взаємній страховці. Рибалка, який перебуває на кризі, прив’язує до пояса мотузку, другий кінець якої тримає його товариш на березі.
Може постати запитання: а чи варта таких труднощів ловля о цю пору? Ми теж не збираємося запевняти, що квітень — найприємніший час для риболовлі. Але ж йдеться про захоплюючий спорт, і охочих зазнати гострих відчуттів квітневої ловлі день у день стає більше. Тож вважаємо за необхідне подати поради і на цей випадок.

Каное


Каное («canoa» – іспанська мова) – слово було запозичене з мови індіанців, які проживають в районі карибських островів. Це своєрідна човен, яка служила, і служить зараз, людям для пересування по водній гладі. Каное – Панама не один раз за день чує цю назву, тому що туристичний бізнес цієї країни активно використовує каное для розваги туристів. Та й не тільки для цього …

Особливість каное в тому, що гребля тут здійснюється веслом з одного лопаттю, за допомогою якого також і управляє каное. Так що впоратися з каное звичайній людині, нехай навіть і знайомого з човном, не так і просто. З першого разу, напевно, все буде йти не дуже гладко. Але з часом каное стане покірним, а людина – підкореним каное! …

Каное використовували індіанці переважно такого регіону, як Північна Америка. Але Панама стала однією з тих небагатьох частин світу, де індіанці також використовували каное для своїх потреб. Каное, яке було раніше, являє собою човен зроблену з дерева, з симетричними носової та кормової частинами, однаково гострі. Цікаво те, що розміри каное можуть бути дуже і дуже різними. Є каное навіть для однієї людини, а є каное, що розраховуються на сотню людей. Read the rest of this entry »

В’ялена риба

Для в’ялення найбільш прийнятні вобла, скумбрія, кефаль, рибець, судак, лящ, тарань. Випатрану рибу нанизують на шпагат, продергівая його через очі таким чином, щоб черевце було направлено в одну сторону. Нанизану рибу промивають від слизу в прісній воді, солять (дивись рецепт солоної риби), але витримують в розсолі лише протягом 3-5 діб залежно від розмірів риби. Потім її ретельно промивають у прісній воді і розвішують в тіні, краще під навісом, з таким розрахунком, щоб вона рівномірно обдувалася вітром. Тривалість в’ялення 15-30 діб. М’ясо у доброякісної в’яленої риби повинно бути щільним, помаранчевої (янтарної) забарвлення.

Солона риба

З охолодженої в холодильнику або на льодовику риби видаляють зябра і нутрощі, промивають її у великій кількості води. Якщо риба важить більше 1 – 1,5 кілограма, її розрізають уздовж спинки навпіл. Після цього рибу обвалюють у солі і укладають у чистий посуд (емальовану каструлю, бочку) і засипають сіллю з розрахунку 175-200 грамів на один кілограм риби. Засолену рибу зберігають при температурі 0-3 градуси. Через 10-15 діб риба готова і вживання. Термін її зберігання – 1,5 місяця. У міру потреби таку рибу можна вимочувати у воді кімнатної температури і готувати, як свіжу.

Одяг для зимової риболовлі

Взимку рибалці доводиться часто рубати кригу плішнею і багато ходити пішки. Тому його одяг повинен бути не тільки теплий, але водночас і легкий. Обом цим вимогам відповідають стьогані митні штани і куртка. Вони добре зберігають тепло і не затримують випарів тіла. У сильний мороз зверху ватника рекомендуємо надягати парусиновий плащ. На ногах рибалки повинно бути нетісне і якнайлегше взуття. Сухої погоди взимку добре надягати валянки .В усіх інших випадках найпридатніші клеєні гумові чоботи з товстою повстяною устілкою і сухими теплими онучами. І костюм, і теплі хутряні рукавиці, і шапку-ушанку перед виїздом на риболовлю слід добре висушити. І не забудьте взяти з собою термос з солодким гарячим чаєм.

Зимове спорядження рибалки

Рибалки-початківці часто ставлять на зимові вудочки літні жилки і поплавці. Цього не слід робити. Зимова вудочка має бути споряджена найтоншою волосінню (найкраще завтовшки 0,15 мм) і дуже чутливим поплавцем. На початку сезону можна користуватися корковим або пінопластовим поплавцем. Але в середині зими риба клює так мляво, що й ці поплавці рекомендується заміняти чутливішими сторожками з ніпельної резинки або тонкої сталевої спіральної пружинки. Рукоятки зимових саморобних вудочок слід утеплити шаром корку або чистої пшеничної соломи. Виходячи на молоду кригу, треба неодмінно брати з собою плішню. Вона є найкращим запобіжним засобом при пересуванні по поверхні водойми. Протягом цілої зими кригу на міцність слід перевіряти через кожні 2— 3 кроки. Для очищення ямок рибалці потрібен черпак з металевої сітки. Його можна виготовити з невеличкого жерстяного совка або звичайної розливної ложки, просвердливши в них отвори для стікання води. Взимку більшість риб, особливо йоржі і носирі, вкриті товстим шаром слизу, від якого на вітрі сильно мерзнуть руки. Досвідчені рибалки, збираючись ловити йоржів, беруть з собою рушник або чисту ганчірку для витирання рук. Неодмінним атрибутом зимового спорядження рибалки є відбійник — пристосування для відчеплювання миріння багатолітніх водних рослин Для цього використовують пуски спіральних пружин, обточені гайки або свинцеві кільця з профітом для волосіні. Відбійник міцни кріплять на товстій жилці діаметром близько 1 мм, довжина якої має перевищувати приблизно на 1 м глибину водойми в місці ловлі.

Ловля на дрібну мормишку

Одним з найцікавіших способів у грудні є ловля на дрібну мормишку — шротинку з мотилем. Цей спосіб дає змогу шукати рибу в різних місцях і на різних глибинах. Ловля відбувається без поплавця, а підсічка — за енергійним поштовхом, що передається на руку через волосінь і вудлище в момент, коли риба клює. На річкових піщаних і трохи замулених схилах на гронце гнойових хробаків у грудні добре клює минь І исликий носар, а за перекатами, на глибоких місцях і слабкою течією,— плітка, плоскирка, синець. До середини грудня риб’ячі зграї можуть помітно переміщатися по дну поблизу зимувальних ям. Тому і гарний ефект дає запашна принада, опущена на дно 1-2 м вище пельки. Приваджена риба частіше знаходить гачок з наживкою. Дрібного живця у грудні нерідко беруть щуки І великі окуні. Ловити їх слід під кущами лозняка поблизу І грімких берегів, між окремими колоніями очерету або и місцях, де влітку були зарості гостролиста. При цьому живець має гуляти в придонних шарах води (за 50-0 см від дна). Взимку у рибалки багато нового клопоту. Льодоруби й льодорізи, мормишки й блешні, черпаки для очистки ямок, відбійники для відчеплювання гачків, тепле взуття і рукавиці, розкладні сидіння і ящики, рюкзаки і термоси — все це потребує особливої уваги. І якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок на кризі не був зіпсований браком чогось непередбаченого, то про все треба подбати заздалегідь.

Зимові поплавцеві вудочки

На зимові поплавцеві вудочки з дна у грудні досить добре ловляться велика плітка, підлящики і плоскирки. Влаштовуватися слід на схилах глибоких ям, уникаючи ділянок чистої криги, де риба добре бачить рибалку. Рекомендується прорубувати пельки на відстані двох трьох метрів од лінії чистої криги. Найкоротший день року — 22 грудня, день зимового сонцестояння. На середніх географічних широтах у середині місяця темний час доби становить близько 17 годин. Навіть сонячного грудневого дня у верхніх шарах води стоїть напівтемрява, а на глибині зовсім темно. Риба звикає до життя у темряві, і раптове освітлення найчастіше лякає її. Тому, очистивши від уламків криги пробиті ямки, рекомендується присипати їх рівним і тонким шаром снігу. Це перешкоджає світлу доходити до дна і збільшує ймовірність успішної ловлі. Найкращою наживкою у грудні є мотиль. Діставати його з криги на мілководних водоймах значно легше, між улітку. Якщо немає мотиля, можна ловити на червоного гнойового хробака, парену пшеницю, тісто й хліб.