Цікаве

Archive for the ‘Жіноча сторінка’ Category

Дівчатам на замітку


Найдавнішим відомим нам відомостями про етикет близько 5 тисяч років. Відомий вам Піфагор виховував в учнів покору старшим, витримку, самовладання, проходження звичаям. Грецький філософ Фалес говорив; «Шануй старість старезну і допомогу подавай, над понівеченим не смійся, співчувати».
Говорячи про етику дівчини, слід пам’ятати про ту роль, яку відвели їй природа і суспільство: вміння спілкуватися, бути чуйною, доброзичливою, цінувати, оберігати свої і чужі почуття. Дівчина може бути такою, якою вона захоче бути.
Будьте ввічливі, уважні, природні (без манірності) в поводженні з іншими людьми. Візьміть за правило щоранку вітати рідних так, щоб це вітання радувало їх.

Чи не висите на телефоні годинами! Ваша потреба в спілкуванні зрозуміла, але не забувайте про те, що інші до вас не можуть додзвонитися. Слідкуйте за своєю мовою (лайливі слова і жіночність непорівнянні). Китайська мудрість говорить: «Одне гарне слово і в лютий мороз гріє; худа мова з спеки в озноб кине».
Read the rest of this entry »

Завжди на коні


Зазвичай на Покрову ми згадуємо і вшановуємо козаків. І чомусь не говоримо про козачок — не лише козацьких дружин, а власне, жінок-воїнів. Разом із чоловіками українки боролися спочатку проти монголів у часи їх навали, а потім і польської шляхти за часів Визвольної війни 1648—1654 років.
Традиція активного жіноцтва
Жінки-воїни на наших теренах — явище не таке вже й рідкісне та дивовижне, і надзвичайно високе становище
жінки в суспільстві порівняно з іншими народами, і давній звичай сватання дівчини (!) до хлопця, який побутував у наших краях, — усе це своєрідні відголоски притаманного українцям культу поклоніння жінці.
Подружнє життя козака було досить умовним: чоловік постійно був у походах, часом багаторічних, із яких часто-гу-сто міг взагалі не повернутися. Це зумовило відповідну активність жіноцтва. Козачка була не забитою рабинею, а людиною, котра мала приймати рішення. У неї просто не було іншого виходу. Навіть землю, худобу та обійстя переписували не на козака, а на козачку. Тому цих жінок навчали і писати, і читати, адже саме вони укладали, зокрема, угоди з наймитами. Вчили їх і на конях
скакати, і стріляти, і рубатися: свій хутір часом доводилося боронити.
Read the rest of this entry »